ГРАТИ У ГРУ “НІ ВІЙНІ” / PLAY THE GAME “NO TO WAR”
Ваша місія: вийти з корупційної гри і вижити!
Ви молодий пацифіст з українського міста Одеси. Після жорстокого російського вторгнення ви закликаєте до ненасильницького опору та дипломатії замість кровопролиття. Люди вважають вас божевільним або зрадником, тому що ЗМІ налаштовують їх ненавидіти пацифістів. Ваш уряд планує вести війну нескінченно довго, доки не буде вбито всіх загарбників. Всі чоловіки в країні підлягають мобілізації, навіть проти власної волі, на збройний захист суверенітету і територіальної цілісності України. Кордони закриті, щоб ніхто не уник військової повинності. Багато ваших однолітків, налякані призовом, сидять вдома, тому що люди отримують повістки переважно на вулиці. Однак це не варіант для вас, оскільки ви повинні годувати свою сім’ю.
Ви позбавлені права відмовитися вбивати. До вас ставитимуться як до гарматного м’яса, якщо ви не уникнете призову. Коли ви зустрічаєте співробітників ТЦК та СП (воєнкомату) із повісткою, ви повинні заплатити за відстрочку, інакше вас можуть запхнути у фургон і відвезти у військову частину на передовій на вірну смерть. Ви потрапили в прокляте коло корупції, змушені постійно віддавати майже всі свої скромні заробітки жадібним і жорстоким військомам. Єдиний спосіб врятуватися від військових здирників — придбати на чорному ринку схему релокації, переправитися через кордон і почати нове мирне життя на новому місці.
Your mission: quit the corruption game and survive!
You are a young pacifist from Odesa, a city in Ukraine. After the brutal Russian invasion you call for nonviolent resistance and diplomacy instead of bloodshed. People think you are crazy or traitor, because the media told them to hate pacifists. Your government plans to wage war indefinitely until all invaders are killed. All men in the country are subjects to conscription, even against their will, for armed defense of sovereignty and territorial integrity of Ukraine. Borders are closed: nobody should escape military duty. Scared by conscription, many of your peers sit home because people get draft cards mostly at the streets. It is not an option for you, though, because you must sustain your family.
You are deprived of your right to refuse to kill. You will be treated as cannon fodder, unless you evade a draft. When you meet recruiters with a draft card, you must pay for deferral or they will stuff you into their van and transport you to a frontline military unit for certain death. You are caught in a vicious circle of corruption, forced to hand over almost all your humble earnings to greedy and cruel military recruiters all the time. The only way to escape from war profiteers is to buy on the shadow market a relocation scheme, being smuggled across the border and start a new peaceful life in a new place.
Елементи керування
Рух: клавіші ← → ↑ ↓
Пауза: клавіша “пробіл”.
Торкніться екрана, щоб керувати рухом гри у смартфоні або планшеті.
Розцінки
Відстрочка: $3 000.
Релокація: $ 10 000.
Controls
- movement: ← → ↑ ↓
- Pause: <space>
- Touch the screen to move on smartphone or tablet.
Costs
- Deferral: $ 3 000.
- Relocation: $ 10 000.
Контекст
Ця гра в сатиричній формі розвінчує ганебність порушень прав людини у зв’язку з мобілізацією, які насправді мали місце під начальством скандального військового комісара Одеси. Протягом його командування молодих людей викрадали на вулицях, заштовхували у мікроавтобуси (один з яких навіть був закамуфльований під машину швидкої допомоги) силою кількох брутальних воєнкомів і везли на примусову військову службу. Через вимагання хабарів за звільнення чи відстрочку від призову були затримані його підлеглі та їх спільники, військові медики. Журналістське розслідування показало, що дружина військового комісара купила розкішну віллу в Іспанії. Після скандалу президент Зеленський розпорядився його звільнити. Однак жорсткі та корупційні методи призову за мобілізацією поширені повсюдно в Україні.
Попри, здавалося б, популярність армії та оборонної війни в Україні (що не дивно, враховуючи жорстокість російських загарбників), багато людей не хочуть помирати за Батьківщину. Вони не сміють сумніватися в меседжах військової пропаганди про те, що масове знищення ворогів на полі бою нібито є найкращим способом самооборони. Але вони думають, часто з наївним егоїзмом, що їхнє місце, де вони можуть бути найбільш корисними для своєї країни, – це тил армії, і що захищати країну зі зброєю – це робота когось іншого: професіоналів, бідноти, невіруючих, малограмотних, чоловіків, тощо.
Послідовних пацифістів, готових до ненасильницького і самовідданого опору війні та мілітаризму, небагато. Вони відмовляються підтримувати будь-яку війну, як агресивну, так і оборонну, і прагнуть ліквідувати всі причини війни, оскільки їхня совість вимагає дорожити святістю життя і забороняє приймати як належне вбивства невинних, неминучі під час будь-якої війни. Послідовні пацифісти практикують, вивчають, популяризують і розвивають ненасильницький спосіб життя як свій обов’язок заради загального блага та у надії, що коли-небудь у світі, де всі відмовлятимуться вбивати, більше не буде воєн.
В Україні армія заперечує право людини на сумлінну відмову від військової служби під час війни, що є порушенням зобов’язань держави за статтею 18 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Тобто, цькуючи “ухилянтів”, ЗСУ самі ганебно ухиляються від виконання своїх обов’язків за міжнародним правом, і таке системне та неприховане ігнорування прав людини з боку державного інституту-“ухилянта” є набагато більш серйозною проблемою, ніж чиясь індивідуальна поведінка. Особам, які відмовляються від військової служби з міркувань сумління, загрожують роки в’язниці як покарання за ухилення від призову або дезертирство; є спроби оскаржити таку політику в судах, але без певних результатів, причому здебільшого судді та адвокати налаштовані скептично. Важко відстоювати або навіть публічно обговорювати право людини на відмову вбивати: як і в Росії, в Україні це табу з радянських часів (коли застосовувалася смертна кара за ухилення від призову під час війни) і досьогодні. Коли люди навіть сумніваються в офіційній пропаганді війни та непогрішності армії, вони бояться відверто обговорювати свої сумніви, тому що такий “брак патріотизму” викликає ненависть і навіть насильство з боку всюдисущих радикалів, що асоціюють з ворогом кого заманеться і це спричиняє багато неприємностей. Крім того, через воєнний стан обмежена свобода слова та зібрань (хоча радикали поводяться так, ніби їм закон не писаний).
Ця комп’ютерна гра є частиною просвітницької роботи Українського Руху Пацифістів, спрямованої на захист права людини на сумлінну відмову від військової служби, підвищення обізнаності про порушення прав людини та корупцію в контексті військової мобілізації в Україні.
Background
This game reflects in satirical form a real story of a military commissar of Odesa, local high officer in charge of recruitment, and his conscription methods. When he was in charge, young people were abducted on the streets, stuffed into vans (one of which was even camouflaged as an ambulance car) by teams of brute recruiters and transported to military units. Some of his underlings and accomplice military medics were arrested for extortion of bribes for exemptions or deferrals from numerous draft evaders. Journalist investigation revealed that a wife of the military commissar bought a luxury villa in Spain, and after the scandal President Zelensky ordered to fire him. Harsh and rotten conscription enforcement is widespread in Ukraine.
Despite the apparent popularity of the army and war effort in Ukraine (unsurprising, because of the cruelty of Russian invaders), many people don’t want to die for the Fatherland. They don’t dare to doubt a notion of war propaganda that mass killing of enemies at the battlefield is a best way of self-defense. But they think, frequently with a bit of naïve egoism, that their place where they could be most useful for their country is in a rear of army and it is a job of someone else (the professionals, the poor, the unbelievers, the illiterate, the men, etc.) to defend the country with a gun.
There are few consistent pacifists ready for nonviolent and selfless resistance to war and militarism. They refuse to support any kind of war, both aggressive and defensive, and strive for abolition of all causes of war, since their conscience demands to cherish the sanctity of life and forbids to tolerate killing of innocents, inevitable during any war. Consistent pacifists practice, learn and teach nonviolent way of life as their duty for common good and in hope that once in the world where everyone refuse to kill there will be no wars.
In Ukraine the army denies human right to conscientious objection to military service in time of war, contrary to the country’s obligations under Article 18 of the International Covenant on Civil and Political Rights. Conscientious objectors risk years in prison as punishment for draft evasion or desertion; there are attempts to challenge such policies in courts, but results are still uncertain and mostly judges and lawyers are skeptical. It is hard to advocate or even discuss publicly the right to refuse to kill: like in Russia, in Ukraine it is taboo from Soviet time (when death penalty for draft evasion during war was practiced) till today. If people have any doubts in official propaganda of war and infallibility of army, they fear to speak up frankly because such perceived lack of patriotism causes hateful and even violent reactions of omnipresent radicals, it makes you associated with the enemy and entails serious problems. Besides, freedoms of speech and assembly are restricted due to martial law (though radicals behave like they above the law).
This game is a part of educational work of Ukrainian Pacifist Movement advocating human right to conscientious objection to military service, raising awareness of human rights violations and corruption related to conscription in Ukraine.